“Я не (з)можу”, “Мені важко”, “Нащо я сюди пришла\ов”, “Ще так довго \ далеко”… Думаю, кожен, хто ходить в гори стикався з таким бідканням і наріканням.
Все починається з нашої голови і походи в гори теж.
В першу чергу треба бути готовим психологічно. Потрібно заздалегідь налаштуватися, що похід не є легкою прогулянкою в парку і ви самі це обрали! Не завжди є гарна погода, бувають моменти, коли буде важко і втома даватиме про себе знати, але ви повинні бути готовими пройти цей шлях. Організаційні питання може вирішити керівник групи, проте, за свій фізичний і психологічний стан ви відповідаєте самі.
Крім того, в групі є ще й інші люди, які хочуть відпочити та насолодитись красою – нема чого псувати їм настрій своїми постійними скаргами.
Будьте готові переборювати себе і вам доведеться робити це доволі часто.
Всі складні моменти і труднощі минуть, залишаться спогади і багато позитивних вражень на все життя.
Немає значення, легкий похід одного дня чи кількаденний, невисока гора чи складна вершина – все потрібно пройти спочатку в своїй голові і успіх гарантовано. Тоді ви і час знайдете, і кошти, бажання тренуватись з’явиться.
Не будьте злюкою, насолоджуйтеся краєвидами та допомагайте іншим учасникам.
Вірте в себе! Попереду ваші найкрасивіші гори. Пам’ятайте, що в нашій голові не існує обмежень, крім тих, які ми самі придумали.
Софія Мадич